Та Віра Володимирівна має й інші таланти. З кожною ниточкою вплітає вона теплоту своїх рук, вишиваючи прекрасні картини. Створені нею пейзажі та натюрморти зачаровують своєю природністю і красою. Та особливе місце серед вишитих картин займають ікони. Саме вони наповнили святковий зал надзвичайною духовною атмосферою і таємничою енергетикою.
А ще Віра Володимирівна є Берегинею родинного вогнища і вивчає родовід своєї сім'ї. Вона дбайливо передає українські традиції молодому поколінню: дітям, онукам, студентам. Прищеплює їм любов до родини, України. Вчить поважати та берегти спадщину своїх предків. Саме з цією метою, в пам'ять про геніального українського поета і художника Тараса Шевченка, Віра Володимирівна виставила власну колекцію різних видань «Кобзаря».
Та загалом все, до чого торкається ця талановита людина, наповнюється любов'ю. Ніби ілюстрацією до вищесказаного є слова з її вірша «Любов»: Любов дає мені наснаги Творити, вірити і жити Пробуджує жагу до життя Любити, любити, любити…