Культпохід на якийсь мистецький захід тепер не надто популярна річ. Але голові Асоціації випускників «КРОКу» Світлані Зульфирівні Заріповій вдалося організувати співробітників, випускників та студентів Університету прийти до київського театру-студії «МІСТ», що оселився на Подолі. Зал, хоч і невеличкий, п’єса, хоч і не класика, а місця були повністю заповнені КРОКівцями. І причина тут єдина. Ми всі прийшли подивитися моновиставу «Мільйон парашутиків», яку грає Галина Пекна. До речі, вона – випускниця «КРОКу» за спеціальністю «Міжнародна економіка».
Галина Борисівна – кандидат економічних наук, викладає менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, веде кілька спецкурсів. Як і всі викладачі, пише наукові статті, готує матеріал для лекцій, слідкує за сучасною фаховою інформацією, перевіряє студентські роботи тощо. Має донечку – а це чимала частка її життя. І при всьому цьому знаходить час на чудесне хобі – театр. А може, і не хобі, а просто другу професію, адже закінчила акторську студію і вже понад 10 років вечорами грає на сцені.
Звичайно, творчий доробок Галини як актриси не надто великий – п’ять ролей, серед яких улюблені королева Бургундії (вистава «Івонна, Принцеса Бургундська», театр-студія «МІСТ») і молода жінка у виставі «Мільйон парашутиків». Саме її і подивилися колеги та студенти Галини Пекни.
П’єса Неди Неждани, сучасної української поетеси, журналістки, сценариста і драматурга «Мільйон парашутиків» – це щемна розповідь про перетин доль, «подорож» у недалеке воєнне минуле рідних чи не зовсім людей, пошук себе і свого місця в житті, про уміння, а ймовірніше – потребу робити добро людям… На сцені – лише Галина Пекна. У її героїні немає навіть імені. Просто молода жіночка, наша сучасниця, яка за півтори години на очах глядачів зі здивованої нерішучої неоковирної особи перетворюється на людину щедрої душі, яка уміє співпереживати та допомагати.
Уже за кілька хвилин від початку глядачі забули, що грає їхня колега. Вони проживали долю героїні, сміялися, дивувалися… і незчулися, як вистава підійшла до завершення. Увімкнули світло, і багато в кого в очах бриніли сльози. Настільки правдиво й проникливо грала Галина.
А після вистави – коротеньке інтерв’ю. Галина Борисівна розповіла:
Я люблю свою роботу в Університеті. Викладання студентам – моє покликання. Театр? Скоріше потреба емоційного самовираження, а радше – форма психологічного відпочинку від завантажених роботою і обов’язками робочих днів. Театр – це те, без чого вже не уявляєш свого життя.
Актрисою ставати не планувала. Проте впевнена, що у творчість та мистецтво людина потрапляє невипадково. Завжди це пов’язане з глибокими душевними переживаннями. Так було і в мене. Був період пошуку відповідей на запитання, які не могла знайти у звичному для себе середовищі. Тоді раптом погляд зачепився за оголошення про набір бажаючих до театру-студії. Зайшла лише поцікавитися, а залишилася, мабуть, назавжди… Театр став частиною мене, частиною мого життя.
Крім вистави «Мільйон парашутиків», на даний час задіяна ще в двох постановках. За проектом «Українська барокова драма» відбудеться оригінальна вистава за п'єсою анонімного автора ХVІІ cт. «Слово о збуренії пекла». Вистава грається староукраїнською мовою, переживаються події сакрального сюжету – звільнення людства від пекельних ланцюгів та дарування свободи. Вистава насичена містикою та гумором, прекрасним живим співом та цікавою побудовою сцен, коли глядач весь час опиняється в центрі подій....
А нещодавно вийшла прем’єра вистави за творами Григорія Сковороди «В саду світла», де в мене роль Ангела. Глибокий філософський матеріал, «Разговор Пяти путников о истинном щастіи в жизни (Разговор Дружескій. О Душе́вном Ми́рѣ)», вистава про те, як стати щасливим....
Виходить, на колег Галини Пекни чекає ще культпохід до театру. Про дату повідомимо.
