Так вийшло, що наша сім‘я (а ми педагоги), в останніх числах лютого 2022 року замість проведення вечірніх пар – в магістратурі Університету «КРОК» – вискочили, в чому були, в ніч за адресою «в нікуди», тому що наше житло опинилося в епіцентрі масованого бомбового удару – це Гостомельський аеропорт. Залишатись поряд з місцем активних бойових дій було дуже небезпечно.
Переживаючи такий сильний стрес та ще і в немолодому віці дуже потрібна підтримка. І як педагог вищої школи з більш ніж тридцятирічним досвідом отримав її не лише від друзів та рідних, а й від своїх випускників.
Дуже вдячний усім випускникам та здобувачам, які на початку війни писали і телефонували, переживали і пропонували прихисток не залежно від спеціальності, освітньої програми та року випуску. Але особливим моїм натхненням стали дзвінки та дописи у Viber і Telegram випускників освітніх програм з логістики. Ці люди сьогодні на одному із найважливіших секторів забезпечення учасників оборони. Вони виконують завдання державної ваги і в прикордонних військах і в лавах ВСУ, Національної гвардії та інших силових структурах.
Фахівці з логістики є незамінними й у сфері волонтерства та матеріально-технічного забезпечення територіальної оборони міст та селищ. Жодна гуманітарна місія не може реалізуватись без активної участі фахівців з логістики. Дуже жалкую, що не маю можливості назвати імена та прізвища наших випускників – Справжніх Героїв, які виконують в умовах постійної загрози життю важливі завдання сьогодення – матеріального забезпечення армії, організацій та населення. Вони порадували мене і стали емоційними лідерами в умовах воєнного стану в нашій державі.
Зверніть лише увагу на фрагменти надісланих SMS – повідомлень: « ..я Ваш випускник, а сьогодні захисник - дякую за науку логістику…» , «…дуже напружено працюю у сфері організації морських перевезень, все чому вчили стало в нагоді…», « …як Ви? Я підписав контракт з ЗСУ… логістика рулить!!», « …сьогодні допомагаю з логістикою. До мене почали звертатися і друзі, і знайомі, і компанії, бо всі можуть закупити, а не знають як в таких умовам оптимально: швидко та якісно, доставити, а я знаю бо Ви гарно нас вчили…», « …я в Києві, кожного дня співпрацюю з теробороною та ЗСУ, воєнному шпиталю допомогаю з їжею, водою та ліками…», «…вітаю, я Ваш студент на дошці пошани Київавтодору, дякую за науку…».
І коли бачиш стільки добрих та потрібних справ роблять твої випускники то як тут не бути оптимістом.
Бережіть себе дорогі наші випускники! Ще зустрінемось.
Слава Україні!
Віктор Алькема,
завідувач кафедри управлінських технологій
Університету «КРОК»
