Мистецтво XIII–XVII ст.
У колекції Київського національного музею російського мистецтва є невелике, але дуже цінне зібрання зразків давньоруського мистецтва (ХІІІ–ХVII ст.). В основному це ікони та твори декоративно-прикладного мистецтва.
Мистецтво в Стародавній Русі, як і в усій середньовічній Європі, розвивалося в руслі християнського світогляду, перейнятого в Х столітті Київською Руссю від Візантії. Давньоруські іконописці володіли системою художніх засобів, заснованою на умовно-площинних прийомах зображеннях людських фігур і предметів. За допомогою бездоганної гармонії барв і ліній, дивовижної чіткості композиції, почуття ритму вони створювали вічний ідеальний світ, недоступний для повсякденного життєвого погляду і відкритий лише для духовного споглядання.
Мистецтво XVIII ст.
ХVІІІ століття – один з найбільш значних етапів у образотворчому мистецтві.
Мистецтво набуває яскраво вираженого світського характеру, утверджуються цінності людської особистості, її розум, знання, сила, які приносять користь. У живописі з'являються нові жанри: портрет, історична та батальна картина, пейзаж.
Цей період представлений у музеї досить скромно і в основному творами портретного жанру, що не випадково – ХVIII століття називають століттям портрета. Портрет найбільш повно відобразив образ епохи, її художню і історичну своєрідність.
Мистецтво першої половини XIX ст.
Вітчизняна війна 1812 року, рух декабристів, поява і розквіт генія О.С. Пушкіна... Епоха породила багато різноманітних явищ у мистецтві. Поряд із високим злетом класицизму, який особливо яскраво проявився в архітектурі та скульптурі, велике значення набуває романтичний напрям.
Розділ мистецтва першої половини ХІХ століття в музеї представлений нечисленно і не дозволяє розкрити все різноманіття художніх тенденцій та творчих індивідуальностей. Разом з тим в музеї є полотна відомих майстрів, які визначили своєю творчістю основні етапи цього періоду.
Мистецтво другої половини XIX ст.
Цей період представлений в музеї найбільш повно.
Нові ідеї, напружені духовні пошуки знайшли своє відображення в літературі і мистецтві.
Законодавцем офіційного мистецтва, як і раніше, була Петербурзька академія мистецтв, яка вимагала наслідування класичним зразкам і не допускала свободи творчості. Однак нове покоління митців прагнуло до самовираження, свободи вибору, що призвело до відкритого протесту проти нормативності мистецтва.
Художники-передвижники прагнули відобразити сучасне життя у всій його повноті, виражати актуальні етичні проблеми, бачити прекрасне і типове в буденному і повсякденному. Мистецтво передвижників, надихаючись вірою в людину, в її моральне вдосконалення, відкрило нові перспективи в усіх жанрах живопису.
Мистецтво кінця XIX – початку XX ст.
Період 1890–1910 років нерідко називають «духовно-культурним ренесансом», коли глобально переосмислювалися критерії художньої творчості, з'являлися нові течії та угруповання, яскраві творчі індивідуальності, здійснювалися новаторські відкриття, коли стрімко руйнувалися кордони жанрів.
Зібрання творів кінця ХІХ – початку ХХ століття в музеї знаходиться в постійному розвитку.
Айвазовський І.К.
Серед творів пейзажного живопису виділяється цікаве зібрання живописних і графічних творів славетного художника-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського (1817–1900), майстра, який прожив і активно працював майже ціле XIX століття. Айвазовський створив величезну кількість робіт, на яких зобразив різні стани моря, морські баталії, аварії, види приморських міст, гір і степів.
Володіючи феноменальною пам'яттю, він писав свої картини не з натури, а в майстерні, вважаючи, що «рух живих стихій невловимий для пензля». Один із ранніх його пейзажів «Вид на острові Капрі» (1845) – велично-умиротворений ландшафт в годину вечірнього заходу – характеризує Айвазовського як переконаного романтика.
Боровиковський В.Л.
Володимир Лукич Боровиковський (1758–1826) народився в Миргороді. Початкову освіту отримав у батька – живописця та іконописця, потім – в Петербурзі. Він швидко здобув популярність. Значне місце в його творчості займали невеликі, камерні жіночі портрети, де художник виражав своє уявлення про ідеал людської особистості, про її здібності до природного, безпосереднього прояву почуттів. Усе це, безсумнівно, споріднює творчість майстра з програмою сентименталізму, що поширився в культурі кінця XVIII століття.
Живописець прагнув передати привабливий світ почуттів і переживань людини. М'якість малюнка, ніжна гармонія колірної гами, плавний ритм ліній вирізняють споглядальну мрійливість образів.
Один з найбільш чудових творів Боровиковського в музеї – «Портрет В.І. Арсеньєвої» (1795). У ньому розкрито духовну привабливість моделі, її жіночність. Благородна постава дами видає в ній людину, яка усвідомлює власну гідність.
Верещагін В.В.
Зібрання робіт Василя Васильовича Верещагіна (1842–1904) є однією з найбагатших монографічних колекцій музею. У своїй творчості, основною темою якої була війна, Верещагін, як і його сучасники, прагнув до об'єктивного відтворення життя, просякнутого оголеним нервом правди, гостротою почуттів. Мандрівник, публіцист, художник-баталіст, що постійно перебував на передньому краї, Верещагін часто ставав очевидцем і учасником подій, яким присвячував потім свої роботи. Робив замальовки, невеликі етюди, писав безпосередньо на полях битв. Художник і загинув як воїн, перебуваючи на борту броненосця «Петропавловськ», що підірвався на японській міні поблизу Порт-Артура в 1904 році. Верещагін не був художником-баталістом у класичному, традиційному розумінні. Він зображував не блиск парадів і перемог, а ніби зворотній бік війни, її жорстокість і нелюдяність.
Врубель М.О.
Музей зберігає чудову колекцію творів Михайла Олександровича Врубеля (1856–1910), унікальну з погляду повноти зібраних у ній робіт раннього київського періоду. Саме в Києві, куди майстер приїхав у 1884 році для реставрації давніх і створення нових розписів у Кирилівській церкві, почався його самостійний творчий шлях. У київських творах Врубеля розкрився великий талант колориста і рисувальника, монументаліста і декоратора, проявилося прагнення до піднесено-одухотвореного мистецтва, що протистоїть «сірій повсякденності».
Художник виступив як надзвичайно обдарований майстер акварельної техніки.
Проявився великий талант молодого художника, колориста і майстри пензля, вміння ілюзорно передати красу зібраних разом дорогоцінних речей – візерункових шовкових тканин, старовинних меблів, а також досконалість оголеного жіночого тіла.
Акварель «Східна казка» демонструє блискуче володіння технікою акварелі. Романтичне захоплення Сходом особливо яскраво проявилося саме в цій невеликій акварелі. Ювелірна вишуканість, багатство колористичної гами сприяють створенню таємничої казкової атмосфери, екзотичної пишноти східного побуту.
У Києві Врубель багато працював з натури, створюючи твори різних жанрів. Одна з кращих робіт київського періоду – композиційний портрет дочки власника позичкової каси. Тендітна дівчинка з блідим обличчям і великими сумними темними очима, оточена дорогоцінними килимами, шовками, ювелірними прикрасами, сама нагадує надзвичайну коштовність. Переливами сяючих кольорів, різноманіттям фарб передані візерунки важкого килима, барвистість тканин, мерехтіння прикрас. Але вся ця розкіш не позбавила образ людяності, навпаки, на її тлі несподівано гостро виступили живі риси дівчинки, її прихований смуток. Властиве Врубелю захоплення реальними формами натури в поєднанні зі сміливим злетом фантазії дозволили йому перетворити модель – дочку власника позичкової каси в Києві Маню Дахнович – в поетичний образ, повний загадковості, чарівності та краси.
Цілий світ піднесеної, одухотвореної краси представляють етюди квітів, до зображення яких неодноразово звертався майстер. У мінливих, тендітних формах азалій, ірисів, орхідей, шипшини вражає конструктивна чіткість, структурність. Однак аналітична строгість Врубеля не заважала йому відчувати і передавати поезію та дихання життя. Алгебра і гармонія в його творах пов'язані нерозривно. Ніжність, прозорість і свіжість, випромінювані «Білою азалією», – результат проникнення в «архітектуру» квітки, скрупульозного аналізу графічними засобами її характерних ознак. Кожен штрих малюнка, вкладаючись у певну площину, лаконічно виявляє експресивну і дивно активну художню форму.
Акварельні ескізи до розписів Володимирського собору стали вищим досягненням майстра в київський період його творчості. Серед них чотири варіанти «Надгробного плачу». Врубель – перший художник, який повною мірою відчув художню правду давньоруського і візантійського мистецтва, зрозумів його красу і натхненність. В ескізах майстер дає щось більше, ніж свою драматичну і разом з тим монументальну розробку традиційного сюжету. У всіх варіантах «Надгробного плачу» він відтворює німий діалог Марії і Христа, ту надзвичайно тонку красу людського горя, яку, за словами Чехова, «здатна передати одна лише музика».
Дейнека О.О.
Видатний художник Олександр Олександрович Дейнека (1899–1969) – майстер живопису, скульптури, графіки, монументальних робіт. У музеї колекція робіт художника охоплює різні періоди його творчості, представляє різні види мистецтва, з якими працював художник – це і живопис, і графіка, і скульптура. Дейнека з особливим захопленням і ентузіазмом відображав ритми сучасного життя, пафос створення нового світу, приділяв велику увагу фізичній досконалості людини: «Бігунка» (1936), «Студентка» (1938), скульптури «Хлопчик, що стрибає у воду» (1939), «Боксер» (1947).
Васнецов В.М.
У музеї експонується видатне полотно майстра – «Три царівни підземного царства». Ця велика за розмірами картина дуже мальовнича і сприймається як декоративне панно.
Сам Віктор Михайлович Васнецов і його сучасники, колеги по цеху, високо оцінювали цю роботу. На їхню думку, вона увібрала в себе всі кращі якості живописця: одухотвореність образів, уявлення про національний тип краси, монументальність і декоративність твору в цілому, відзначеного багатством живописних прийомів та пишністю барвистих поєднань і контрастів.
Шишкін І.І.
Іван Іванович Шишкін – знаменитий пейзажист.
У зібранні Київського музею російського мистецтва знаходиться близько 200 творів видатного художника. Шедеврами Івана Шишкіна з колекції музею захоплювалися під час візитів до Києва генеральні директори Лувру і Дрезденської галереї. Полотна подібного рівня на світових аукціонах сьогодні коштують десятки мільйонів євро. Однак вони з'являються нечасто. Ще за життя художника його роботи розійшлися по колекціях, стали музейними. За картинами Івана Шишкіна шикувалися в чергу... І сьогодні колекціонери полюють за роботами художника, саме тому їх часто підробляють.
Найбільше художник любив малювати ліс. Працював з натури. Усі рослини писав з ботанічною точністю, майстерно зображував кожне дерево, кожну травинку!
Серед найвідоміших картин Шишкіна – робота «Ранок у лісі». Вона знаходиться в Третьяковській галереї.
Одна з перлин зібрання Київського музею російського мистецтва – робота «На півночі дикій», відома ілюстрація до вірша Михайла Лермонтова. Цікаво, що це один з нечисленних зимових пейзажів Івана Шишкіна, більшість з них, як відомо, – літні.
