У середу, 4 жовтня 2016 року, студенти 1–2 курсів спеціальності «Туризм» відвідали Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр» – місце скорботи й пам’яті.
Для проведення екскурсії кафедра туризму запросила науковця, ерудита, людину глибоких знань – Клінченко Тетяну Володимирівну – кандидата історичних наук, доцента, етнокультуролога, політолога, яка багато років вивчала історію Бабиного Яру. Тому в нас була не звичайна екскурсія, а справжня глибока наукова історична лекція на місцевості.
29 вересня 1941року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почались масові розстріли мирного населення міста – за два дні було вбито 33771 особу єврейської національності. Загалом Бабин Яр став місцем розстрілу, за різними підрахунками, від 100 до 200 тис. осіб різних національностей, віросповідання та політичних поглядів, дві третини з яких становили євреї.
29 вересня 2016 року на території Бабиного Яру проводились міжнародні заходи на державному рівні з ушанування жертв трагедії, яка відбулась 75 років тому.
Бабин Яр – це урочище в північно-західній частині міста Київ. Уперше під такою назвою воно згадується в 1401 році, коли власниця корчми, що знаходилась на території урочища, продала ці землі домініканському монастирю.
Наша екскурсія розпочалась біля пам’ятника «Радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру», який було відкрито 2 липня 1976 року. У композиції пам’ятника немає навіть і натяку на національності жертв. І лише в 1991 році в Бабиному Яру біля основи цього монумента до надпису українською мовою було додано плити з надписами російською та ідиш.
Також ми підійшли до Пам’ятного хреста розстріляним членам ОУН і поетесі Олені Телізі, Пам’ятника дітям, що розстріляні в Бабиному Яру, Пам’ятного знака «Менора», пам’ятних знаків, що відображають різні сторінки трагедії Бабиного Яру.
Пам’ятний знак «Менора»зображає єврейський семисвічник, що встановлений у 50-ту річницю початку розстрілів – 29 вересня 1991 року. Невеликий монумент з меморіальною плитою розташований у кінці «Дороги скорботи». Приблизно тут проходила межа старовинного єврейського кладовища, повз яке людей гнали на смерть.
Ми були вражені почутим та побаченим. Вважаємо, що кожна людина, має відвідати це місце пам’яті та скорботи.
Хочемо від щирого серця подякувати Клінченко Тетяні Володимирівні за глибину та щирість розповіді, професійне знання питання, змістовність, блискучий аналіз історичних фактів.
Мелько Людмила Федорівна, завідувач кафедри туризму, висловила сподівання, що Тетяна Володимирівна і в подальшому буде співпрацювати з Університетом «КРОК».
Семенюк Марина,
студентка 2 курсу спеціальності «Туризм»
