Проте вирішено було не чекати, коли весна остаточно ствердиться у своїх правах на погоду та завзятий настрій, і робити все це вже зараз.Студенти кафедри дизайну відвідали виставку меблів, освітлення та декору Interior mebel – унікальну подію, яка вважається найбільш насиченою платформою для презентації останніх трендів, нових колекцій та інноваційних проектів в дизайні.
У Національному музеї «Київська картинна галерея» проходила виставка робіт живого класика, видатного українського художника Івана Марчука, який у 2007 році увійшов до рейтингу 100 геніїв сучасності, укладеного британською газетою «Дейлі телеграф». І. Марчук є народним художником України, лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка. Але ще більше, ніж почесні звання та заслуги, надихає його ставлення до мистецтва, постійна робота над собою та невгамовний запал творити. Ось як він каже про себе: «Для мене мистецтво — це життя й одкровення. Іншої альтернативи нема. Й водночас мистецтво — це каторга. Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі, карма, вирок, приреченість. І нікуди не дінешся. Я мрію погрітися на пляжі, полежати у траві, слухаючи як вона росте, я хочу дивитися, як пливуть у небі хмари, хочу тішитися, веселитися, спілкуватися в компанії, не відмовився б піти до школи, щоб когось там чогось навчити. А потім думаю: а мені ж теж хочеться самому щось зробити. Непереможна думка!». І студентам пощастило долучитись до мистецтва видатного художника і навіть поспілкуватись з ним на виставці.
Наступною подією стала експозиція акварельних робіт під загальною назвою «Відображення» від архітектора, дизайнера, художника Андрія Богомолова, що проходила на території Національного заповідника «Софія Київська». Студенти споглядали динамічні акварелі, що струменіють по паперу, відображаючи своїм рухом і плинність життя, адже техніка «a la prima» передбачає дуже швидке виконання – у темпі віваче, схоплення моменту, але і непохитність життя – у видатних спорудах, які бачили вже не одну зміну епох та поколінь, у видах піднесеної мовчазної Лаври, у старих камерних двориках, де опиняєшся, наче в іншому світі, випадково звернувши з галасливої вулиці. Але і це ще не все. Автор розповідав про кожну роботу, про техніку, матеріали і, звичайно, – про творчість і постійну роботу над собою і своєю майстерністю, коли думку, погляд, відображення вдається вхопити у моменті, який триває не довше, ніж змах вій.
